1 Corinthians 12

Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б. 1Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом. 2Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного. 3А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́. 4

Про духовні да́ри

5А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви. 6Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. 7Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим. 8Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий. 9Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий. 10Є різниця й між ді́ями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. 11І кожному дається ви́явлення Духа на ко́ристь. 12Одно́му бо Духом дається слово мудрости, а дру́гому слово знання́ тим же Духом, 13а іншому віра тим же Духом, а іншому да́ри вздоро́влення тим же Духом, 14а іншому ро́блення чуд, а іншому пророкува́ння, а іншому розпізнава́ння ду́хів, а тому різні мови, а іншому вия́снення мов. 15А все оце чинить один і той Самий Дух, уділя́ючи кожному осібно, як Він хоче. 16Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос. 17Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним. 18Бо тіло не є один член, а багато. 19Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона? 20І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно? 21Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? 22Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів. 23Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б? 24Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне. 25Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“. 26Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. 27А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, 28а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, 29щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного. 30І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться. 31І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!